Психічні особливості розвитку молодших школярів у процесі оволодіння іноземною мовою

За даними вчених, розквіт людських здібностей до вивчення другої ІМ припадає на вік 4-10 років (5-9 років). На цей період уже визначилася локалізація мовних функцій як у лівій, так і у правій півкулях головного мозку, що означає здатність дитини сприймати значну кількість інформації, аналізувати її і адекватно оперувати нею як на вербальному, так і на мовленнєвому рівнях. Психологи довели, що молодші школярі мають стійку довготривалу пам'ять, їхній мозок характеризується пластичністю, здатністю швидко реагувати та переключатися з одного виду діяльності на інший, їм властиве володіння мистецтвом імітації. Дитина засвоїла рідну мову, але мозок її ще досить пластичний для утворення нових зв’язків.

Усі переліче­ні психологічні чинники свідчать про те, що для вивчення іно­земної мови на початковому етапі навчання є всі необхідні пе­редумови, і воно є виправданим.

Водночас у дітей молодшого шкільного віку ще відсутні загальні навчальні навички та вміння, тому основну увагу слід приділяти мимовільному запам’ятовуванню – мнемічній діяльності, в якій відсутня спеціальна мета щось запам’ятати або пригадати, та імпліцитному засвоєнню навчального матеріалу, коли діти не усвідомлюють, що вони навчаються, а отже і не сприймають навчальний процес як такий, а вважають його просто грою чи розвагою. Проте, у цьому процесі активно функціонують сприймання, пам’ять, уява, увага та мислення учнів, тому, для досягнення бажаних результатів, учителеві слід знати психічні особливості дітей і зважати на них.

Один із найважливіших психічних процесів, який відіграє істотну роль у вивченні іноземної мови, є пам'ять.

Переважна більшість дослідників зазначають, що молодші школярі запам'ятовують швидше мимовільно, ніж довільно.

Пам'ять молодших школярів, будучи мимовільною, все ж розвивається у напрямі посилення її довільності – мнемічній діяльності, спеціально націленій на запам’ятовування певного матеріалу й пов’язаної з використанням особливих прийомів запам’ятовування. Водночас, розвиток довільної пам’яті не означає послаблення мимовільної. В учнів молодших класів продуктивність мимовільного запам’ятовування вища довільного, й лише починаючи з четвертого класу, довільне запам’ятовування може домінувати.

Тому на уроках з ІМ слід створювати довірливу, доброзичливу атмосферу педагогічного спілкування, широко використовувати прийоми, які заохочуватимуть учнів брати участь у тому чи іншому виді мовленнєвої активності. Наприклад, мовлення поєднане з рухами, підвищує не лише мотивацію навчання, а і продуктивність запам’ятовування; діти при цьому не втомлюються, а отже, на уроці підтримується їхній інтерес та активність упродовж тривалого часу, при цьому розвиваються також творчі здібності та уява школярів.

Не можна не зазначити психологічні особливості такого психічного процесу, як уваги.

Увага – це спрямованість психічної діяльності людини, її зосередженість на об’єктах, які мають для особистості певну значущість. При мимовільній увазі психічна діяльність здійснюється ніби сама собою, без зайвих зусиль. Довільна увага, навпаки, є свідомою. У дітей молодшого шкільного віку переважає мимовільна увага, тому вчителеві слід часто змінювати мовленнєві види діяльності та використовувати рухливі ігри, які допоможуть не лише розрядити напруження і стимулювати розумову активність, а й зміцнити та раціонально чергувати мимовільну й довільну увагу. Велике значення для підтримки уваги має застосування різноманітної яскравої наочності та технічних засобів навчання. Однак, необхідно зазначити, що організовувати навчальний процес лише на основі мимовільного виду уваги недоцільно навіть у молодшій школі. У шкільній практиці необхідно поєднувати довільну й ми­мовільну увагу – спираючись на мимо­вільну, розвивати довільну.

Увага учнів початкових класів також характеризується невеликим об'ємом та малою стійкістю: вони можуть зосереджено займатися однією справою протягом 10-20 хвилин (у той час як для підлітків цей час – 40-45 хвилин, а для старшокласників – до 45-50 хвилин). Тому урок для цієї вікової групи школярів не може тривати більше 35 хвилин. Стійкість уваги учнів на уроці насамперед залежить від змісту навчального матеріалу, способів його подачі, а також від методів навчання. На наше переконання, використання навчально-ігрової діяльності дозволить забезпечити стійкість уваги молодших школярів під час вивчення усіх предметів шкільного циклу, в тому числі й іноземної мови, оскільки гра викликає та підтримує інтерес учнів до навчання.

Значних змін у цьому віці зазнає й мислення. Мислення як процес пізнання людиною дійсності за допомогою певних когнітивних операцій (аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, конкретизації) у молодших школярів має наочно-образний характер, який співвідноситься з простим і конкретним мовленнєвим матеріалом. Для розуміння дітям завжди потрібен реальний предмет або його зображення. Процес мислення дітей здійснюється завдяки опорі на колір, розміри та інші конкретні ознаки предметів. Це полегшує як безпосереднє розуміння думок ІМ, так і їхнє вираження.

Водночас, у процесі навчальної діяльності мислення молодших школярів поступово розвивається від наочно-образного до абстрактного, що також створює сприятливі умови для оволодіння ІМ. Учні навчаються встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами або явищами, порівнювати їх, робити висновки тощо, тому вчителеві слід дуже обережно, поступово, в ігровій діяльності, непомітно для дітей керувати цим процесом.

У початкових класах збагачуються й урізноманітнюються витвори уяви дитини, збільшується швидкість утворення образів фантазії. Спочатку уявлювані образи розпливчасті, але згодом вони стають точнішими і чіткішими. Перетворення образів уяви на початку молодшого шкільного віку незначне, а до 3-4 класу, коли учень отримує значно більше знань, образи стають узагальненішими та яскравішими. На початку навчання для виникнення образу необхідна опора на конкретний предмет (наприклад, опора на картинку при описі чи розповіді), далі розвивається опора на слово, яке є передумовою мисленого створення нового образу (написання твору за розповіддю вчителя, прочитаною книгою).

Завдяки розвитку здатності керувати своєю розумовою діяльністю уява дитини теж стає керованішою, а її образи пов'язуються із завданнями, які ставить перед молодшим школярем зміст навчальної діяльності. У процесі навчання вона поступово розвивається, зокрема, вдосконалюється відтворювальна уява, яка стає більш реалістичною. Тому, на уроках з ІМ слід супроводжувати пояснення матеріалу різноманітними наочностями, використовувати уявні ситуації, казкові сюжети, ігри тощо, які сприятимуть розвитку не лише творчих, а й мовленнєво-розумових здібностей учнів та їхнього мислення.

Тому вчителеві слід урізноманітнювати форми роботи, широко використовувати цікаві ігри, кіно та відео матеріали, пісні, римівки, вірші тощо. Значну роль при цьому відіграють музичний супровід, міміка, жести, рухи та звукоімітація.